Журналістка Рощина працювала над матеріалом про катівні на окупованих територіях, — ЗМІ
Про це стало відомо з розслідування «Слідства.Інфо» «Останнє завдання Віки: що трапилось з українською журналісткою в російському полоні?»
Редакція з’ясувала, що Вікторія їхала на окуповані українські території через Європу — спочатку перетнула Польщу та Латвію, і врешті через прикордонний пункт пропуску Лудонка потрапила до РФ, звідки заїхала до окупованого росіянами півдня України.
Редакція знайшла декількох свідків з окупації, з якими Віка спілкувалась під час тієї поїздки. Вони розповіли про шлях Віки.
«Вона до мене зателефонувала і запитала, як можна проїхати в окупацію. Там є два маршрути – через Крим або через Маріуполь. Вона дізнавалася інформацією, як швидше та безпечніше туди проїхати. Безпечних шляхів там у принципі немає, але наче вона вирішила їхати через Маріуполь. Я точно знаю, що Віка хотіла знайти житло в Мелітополі, Бердянську, Енергодарі і Василівкою вона також цікавилась», — розповідає свідок Андрій (ім’я змінено з міркувань безпеки, — прим.).
Це підтвердила інша жінка-свідок з окупованої Запорізької області. Вона повідомила, що Вікторія рухалася таким маршрутом: Енергодар — Водяне — Кам’янка — Енергодар. Всі ці міста розташовані довкола Енергодара та окупованої росіянами ще на початку війни ЗАЕС.
Як каже Андрій, з яким спілкувалася Вікторія під час цієї поїздки, журналістка планувала робити розслідування про катівні, які розташовані на ЗАЕС.
«Її цікавило, як поводяться з полоненими працівниками ЗАЕС, що з ними роблять. Вона також запитувала, куди можуть зникати люди. Вона хотіла дізнатися контакти з Енергодара, де є катівні. Через знайомих ми допомогли їй дізнатися, що там є дві катівні: одна — для «атомників» (працівників ЗАЕС, — ред.), а інша — для решти», — розповідає Андрій.
Востаннє Вікторія виходила на зв’язок з Енергодара, далі зв’язок обірвався. Як згодом зʼясувалося, жінку схопили і утримували у катівнях на окупованій території Запорізької області. Звідти її повезли у Таганрог.
Під час цієї поїздки Вікторія Рощина співпрацювала з виданням “Українська правда” як фрилансерка, однак, за словами головної редакторки Севгіль Мусаєвої, редакції не було відомо, над яким саме матеріалом працювала журналістка. Коли у виданні дізналися, що Віка потрапила у полон, то докладали всіх зусиль, щоб врятувати колегу з російських вʼязниць.
Втім на обміні полоненими у вересні 2024 року, де її очікували рідні та колеги, Рощина не зʼявилася. Невдовзі її батько отримав від росіян звістку, що Вікторія померла у полоні. Весь цей час вона перебувала у різних тюрмах, а останні місяці Росія утримувала Вікторію в слідчому ізоляторі №2 Таганрога Ростовської області РФ.
Раніше журналісти разом з організацією «Репортери без кордонів» та колегами з медіа «Суспільне» і «Ґрати» дізналися про те, що у російському полоні українську журналістку Вікторію Рощину жорстоко катували — на її тілі були ножові поранення, журналістка важила до 30 кілограмів, а співробітники російської колонії ховали її від перевірок.
Також у Таганрозькому СІЗО №2 перебувала морська піхотинка Інга Чекінда, яку під час оборони Маріуполя разом з іншими захисниками та захисницями взяли в полон на близько пів року. Інга сиділа у колонії за рік до того, як туди потрапила Віка. Піхотинка розповіла, що росіяни збудували у СІЗО велику пічку розміром з людину, за допомогою якої допитують українських полонених. А також про те, що тюремники жорстоко катували жінок, били та змушували до сексуалізованих дій.
Автор: Яна Корнієнко
Распечатать
